Бібліотека ім. Марка Вовчка - Три персні
Середа, 18.01.2017, 02:27

Бібліотека-філія №13 імені Марка Вовчка


Меню сайту

 

 

 

Категорії
Главная [0]



Форма входу


Календар




Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всего ответов: 421


Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Пошук

Осталось...


Grad On Top Of The World With Laptop Online Education




Три персні
Був цар та й мав одного хлопця. Та й хотів на того хлопця урядовання передати. А хлопець каже: - Тату, я не переберу урядовання, поки не побачу світ. Цар сказав: - То йди в світ, я тобі дозволяю. Пішов той хлопець у другу державу, а там у царя билися за царську дівчину. Він думає: "Ану й я піду туди". Прийшов він, а там багато таких, як він, зійшлося. Він питає: - Ну, як мемо воювати? Давайте я стану на дверях, а ви йдіть на мене по одному. А як звоюєте мене, другого поставите на дверях замість мене. І він перевоював усіх. І підійшов його стрий. А він не хотів йому шию стинати, а лиш руку шаблею вдарив. Той скричав, що вже по всему. А царський син пішов собі на свою квартиру та й відпочиває. А дівчина того другого царя посилає до него свою нанашку. І просить, аби дав свою адресу. А він не хотів дати адресу, але за то, що нанашка прийшла, дав їй свій золотий перстень. А нанашка пішла до дівчини та й каже: - Він не хотів дати свою адресу, але дав тобі свій перстень. Другої днини вона ще раз посилає до него нанашку. Приходить знов тота нанашка і знов просить, аби він дав свою адресу. А він знов не хоче дати адресу, а стяг з руки другий перстень і дав нанашці. Баба знов приходить до дівчині та й не каже, що їй дав, а каже, що дав дівчині. Та й віддала й другий перстень дівчині. На третій день знов таки посилає дівчина до нього нанашку, аби дав адресу. А він знімає з руки перстень і каже: - Оцей перстенець дасте дівчині і скажете їй, що як вона хоче зо мною бути, то би прийшла на ту й на ту вулицю. Я там буду. Нанашка Г це сказала та й дає ще й третій перстень. І сказала: - Він сказав, би ти на тій і тій вулиці була. Він там буде. Поклала вона тоти три персні в мошеночку з пацьорок, взяла собі то на шию і пішла на ту вулицю, котру він назвав. Зустрілися вони, і він сказав Г: - Ти би пішла зо мною? А вона йому сказала: -Йо. - Як підеш, то завтра раненько аби-с прийшла тут. Я тут буду, та й поїдемо. Він рано виїздить конем туди, а вона його вже чекає. Він вклонився їй і він її підняв на коня, і вони поїхали. Довго їхали вони конем і заїхали на полянку під ліс. І зупинилися спочити, бо змордувалися. Вона як сіла на землю, так відразу й заснула. Надлетів орел. Він побіг до коня, аби орел коня не сполошив. А орел увидів, що в неї щось на грудях блищить, та й ухопив то. Та й то ся урвало, І орел з тим полетів. А він побіг дивитися, де орел то пустить. Хотів то взяти. А орел надлетів над море і ту торбинку пустив. А цей що? Сів у човен та й поплив до того місця. Може, він побачить ту торбинку та й вибере з води. Усе далі, далі човном. А вітер почав сильно віяти і замив його далеко в море. Він увидів, що вже нема жарту. А тут корабель з іншої держави йшов. Хлопець узяв хустинку на руку та й просить рятунку. Увиділи його з корабля, матроси сіли в свій човен, аби йому дати рятунок. Лишень хапнули його у свій човен, а його пішов на дно. І взяли його в другу державу. І цар тої держави узяв його до себе. І все він думав, що ж сталося з його дівчиною. А вона встала - ні хлопця, ні коня та й ні перснів нема. Що ж сталося? Стидно їй вертатися до тата. А на тому березі був маленький шпиталик коло порту. І вона попросилася там на роботу та й стала санітаркою. А вона була вчена, і скоро її по службі підняли вище. І подумала вона: "То замалий шпиталь. Я буду писати до інших держав, щоб мені допомогли розбудувати шпиталь великий". І написала вона до кількох держав. І прислали гроші, І шпиталь розбудовують, але грошей трохи не стало. Вона далі писала, і таки той шпиталь добудувала. І тоді пише вона до всіх держав, аби йшли подивитися, на що вони давали гроші. Поз'їздилися всі, та й того молодого хлопця тато приїхав, цар разом з царицею. Приїхав та й заслаб. І забаг риби їсти. Пішли риболови дали на кухню. А та царська донька і за кухнею призирала. Як розпороли рибу, найшли в ній мошеночку з перснями. Вона подивилася і пізнала то, бо вона сама ту мошеночку плела і ті персні там клала. Але не признається нікому нічого. А мама його як глипнула, та й пізнала, що то її сина персні. Глипнула та й обімліла. Дали їй ліків, вона відійшла. Та й питають Т: -Що є? А вона каже: - Ади, це мого сина персні. Видно, вже його риба з'їла. А дівчина каже: - Ви не гризіться, не журіться. Тут усякий народ проходить. Як щось почую про вашого сина, я зразу вам напишу. А він жив у того царя, де його взяли, дванадцять рік. А тоді попросив він, що хоче відвідати свою родину. А той цар сказав: - Як хочеш іти, я тебе не спираю. І плату я тобі за твою службу дам таку: за кожний рік бербеничку золота. Наклали йому в бербениці золота, а він зверху прикрив сіллю. Та й то запечатав і відсилає в той шпиталь. Та й самий сідає на корабель і їде до того шпиталю. Як приїхав він, вона його ніби й пізнала, але не точно. А може, це й не він? Крутиться коло него, аби дізнатися, чи то він, чи ні. А він ліг спати та й у сні говорить: "Ой, Пилипінко моя, Пилипінко, де ти ся діла?" А їй було ім'я Пилипінка. Та й тоді перебирається вона так, як він її лишив, у то саме вбрання, і приходить у його кімнату. І ніби собі газету читає. А він питає: - Що нового в газеті? А вона мовчить, нічого не каже. А тоді сказала: - А ти мене не пізнаєш? - Звідки я можу пізнати? - Я, - каже, - що ти мене взяв від тата й від мами. І тоді все порозказувала йому. І зразу написала до його мами. І приїздять його тато й мама і забирають його до себе. Та й забирають її. І тоді вона пише до свого тата: "Татку, я у тій і тій державі віддаюся. Я вас дуже прошу на весілля". І було весілля. І на цім скінчилося.
 
Разделители для текстаРазделители для текстаРазделители для текста